Демократія за Байденом: продовження

Цілком очікувано як після оголошеного під час Мюнхенської конференції президентом США Джо Байденом “демократичного походу” на противагу “автократії” активізувалися навколокремлівські мудреці. У хід пішли давно випробовані наративи про “цінність справжньої історії, культури, сім’ї, цінностей”. За задумом російських стратегів, інтелектуальний спаринг між ліберальною демократією та консервативними цінностями (скрепами) має призвести до пробудження і Європи, і західного світу в цілому від сплячки, навіяної наративами Вашингтона. Водночас, такими є хіба що мрії “білокам’яної”, адже для більшості країн цивілізованого світу очевидним є страх Кремля перед демократією, в якій там параноїдально бачать засадничий виклик своєму існуванню, включно з “режимом Путіна”. Інакше навіщо так переживати?

Пропонуючи світу свої “альтернативні цінності”, у Кремлі не можуть не розуміти, що для перемоги в інтелектуальному змаганні з колективним Заходом в нього ресурсу не вистачить. Навколо пропонованих Кремлем цінностей не існує потужного багатонаціонального руху чи об’єднання, а до того, що “існує” (СНД, ОДКБ, ЄАЕС), навіть черга не створюється. Кремлівський порядок денний залишається глибоко токсичним у всьому світі і небезпідставно вважається деструктивним, заснованим на пропаганді і дезінформації, підходах, які розділяють, а не об’єднують. Поведінка Кремля не залучає, а відлякує, адже як можна забути про нічим не спровоковану війну, яку розпочав Кремль проти України і підступно окупував частину території незалежної і сувереної держави. З таким багажем, здавалося б, нема про що мріяти. Якби не йшлося про підступність Кремля.

Насправді, Кремлю є що протиставити колективному Заходу і демократичному виклику Байдена. Це зміцнення підривної діяльності у кращих традиціях радянських активних заходів. В роботу підуть усі здобуті навички щодо сіяння розбрату і нетерпимості у західних суспільствах, гра на розподільчих лініях, яких за останні роки викрилось чимало. І на яких вміло грають посіпаки чи вболівальники Кремля – від AfD у Німеччині до “П’яти зірок” в Італії, від Ле Пен у Франції до Тьєрі Боде в Нідерландах. Тим більше, що можливостей додалося. Взяти хоча б “вакцинну дипломатію”, яку Кремль вже активно задіяв, намагаючись просунути свій винахід як троянського коня. Не минуть непоміченими повз російської пропаганди і виклик “деамериканізації Трампа” та “ментальне і фізичне здоров’я Байдена”.

Погана новина для Києва у тому, що за цих обставин Кремль не думатиме двічі аби задіяти весь свій інструментарій і проти України – від російської мови до прав ЛГБТ, від свободи ЗМІ до поваги до національних меншин, від “достоїнств позаблоковості” до фейків щодо європейської і євроатлантичної інтеграції. Все для того, щоб ціннісно віддалити Україну від Об’єднаної Європи і колективного Заходу, аргументовано представити Україну як “failed state”, предметно засвідчити недолугість “миротворчих шарахань” Києва. А тому і президенту Зеленському доцільно було б перестати носитися з суперечливими ідеями на кшталт сепаратних зустрічей з Путіним, поставивши під загрозу існування Нормандської четвірки, або Центру протидії дезінформації саме в Україні. Натомість варто було б з головою зануритися у вир турбозближення України з ЄС та НАТО, а також здійснювати справжню протидію корупційним впливам (особливо після санкцій США). Україна має стати маяком надії у просуванні демократії в регіоні. Більше користі буде і Україні, і “демократичному походу” Байдена.