Демократія за Байденом

У вирі інформаційних хвиль далеко не всі сигнали, а надто в перекладі з дипломатичної мови, знаходять свою аудиторію і споживача. Український простір не є винятком. Усі відзначили чітку позицію президента США Джо Байдена на підтримку України під час Мюнхенської безпекової конференції наприкінці минулого тижня. Однак інший, не менш важливий сигнал, який надіслав новий очільник Білого дому не лише Україні, не отримав належного розголосу й уваги. А даремно.

«Виклики, з якими ми стикаємося сьогодні, є відмінними. Ми перебуваємо в «точці перегину». Місці в історичному часі, у якому теперішній стан речей змінює напрям. Відбувається коригування стратегічного розвитку і світу, і його окремих складових. І саме на це звертає увагу президент США, сигналізуючи про початок інтелектуального суперництва «між тими, хто стверджує, що, враховуючи всі виклики, з якими ми стикаємось — від четвертої промислової революції до глобальної пандемії — саме автократія є найкращим шляхом подальшого розвитку. І тими, хто розуміє, що невід’ємною для вирішення цих викликів є саме демократія».

Сигнал із Вашингтону є чітким і однозначним. Світове змагання в найближчій перспективі точитиметься між цінностями демократичних засад світу та альтернативними цінностями. Жодних підстав сумніватись у тому, про кого на світовій мапі йдеться, немає. Росія давно пропонує своєму оточенню вигідні альтернативи демократії, старанно формує коло своїх автократичних союзників. «Кремль атакує наші демократії та задіює корупцію як зброю, намагаючись підірвати нашу систему управління. Російські лідери хочуть, щоби всі думали, що наша система є більш корумпованою або такою ж корумпованою, як і їхня. Але світ знає, що це брехня, включно з росіянами», резюмує Джо Байден, вказуючи на вільний вибір кожного.

Яке місце України в цій «точці перегину»? Визначальне. Адже від того, наскільки зуміє Україна продемонструвати сталу демократичність свого розвитку, без згортань чи відступів на шляху реформ, та справжньої боротьби з корупцією, без імітації, настільки твердою буде й підтримка нашої держави як на полі бою, так і на шляху до Європейського Союзу й Північноатлантичного альянсу. «Зійтися десь посередині», між демократією й автократією, не вийде. Тим паче тепер, коли для Сполучених Штатів це — справа честі. Знаючи не з переказів про всі перипетії розвитку України, Джо Байден не буде зайвий раз розкидатися своїми авторитетом і симпатіями. Натомість, Україна на східному трансатлантичному флангу отримує шанс стати «маяком надії» в оголошеному Вашингтоном ціннісному змаганні з тими, хто просуває альтернативні демократичним цінності.