Select your language. This page will be translated automatically.

Від першого дня дипломатія Зеленського тільки-но й намагається внести чи то зміни, чи то уточнення в Мінські домовленості. Це завжди подається під соусом нібито “неможливості їх виконання” в існуючому вигляді. А щоб виправдати цю свою “неможливість”, відповідальність перекладають, звісно ж, на попередників, які лишили їм такий незрозумілий спадок. Підхід далекий від оригінального, але сам по собі дуже викривальний: на Банковій не вистачає креативу.

Те, що Мінські домовленості залишаються єдиним ефективним інструментом для мирного врегулювання на Донбасі визнають всі інші сторони. І це важливий актив, яким не можна нехтувати Києву. Мабуть, ні в чому іншому за столом переговорів немає більшої єдності, ніж щодо мінського шляху. Буквально вчора і посол Франції в Україні визнав, що спроби Києва переписати «Мінськ» навряд чи є “гарною ідеєю”. Перекладаючи з дипломатичної мови, це означає ні що інше як “ідея погана”. Продовжуючи з упертістю, достойною іншого застосування, носитися з подібними креативами, Киів наражає на небезпеку не лише весь мирний процес, а й підставляє своїх партнерів. Як і надає Кремлю аргументи тішитися з нерозсудливості Києва.

Прикро, що навіть на межі двух років при владі дипломатія Зеленського так і не спромоглася осягнути, що Мінські домовленості – це ще не сценарій мирного врегулювання. А ребус, який слід правильно скласти для того, щоб він повною мірою відповідав національним інтересам України. Погана новина у тому, що скласти цей ребус можна і в бік російських забаганок, якщо на Банковій не стане креативності та інституційного розуміння для того, щоб вирішити це завдання на користь України. Судячи з останніх заяв, наразі ми є свідками саме цієї небезпеки, “інтелектуального локдауну” на Банковій. Навіть ідеальні інструменти не заграють, якщо на них намагатимуться відтворити щось дилетанти без фахової підготовки.

Що треба робити для перемоги?

По-перше, відмовитися від ідеї вносити зміни чи модернізувати Мінські домовленості. Завдання це непідйомне. Російський агресор ніколи не пристане на такі перспективи. А навіть якщо пристане, то хто сказав, що під ревізію і модернізацію підпадуть лише пункти, вигідні для Києва?

По-друге, підтвердити тверду готовність Києва працювати за домовленостями і в їх рамках. Це позбавить Кремль можливостей маніпулювати нерозсудливістю Києва за столом переговорів. Як і дозволить Києву та партнерам з подвійною силою тиснути на першочерговість забезпечення Кремлем саме безпекового треку врегулювання, відповідно до Мінських домовленостей.

По-третє, замість того, щоб вносити зміни, Київ має разом з партнерами наполягати на виконанні Росією всіх трьох документів Мінського пакету. Не можна дозволяти Кремлю маніпулювати тим, що є лише комплекс мінських заходів. А попередні і Протокол, і Меморандум помножити на нуль. Як приклад, російській стороні слід наполегливо нагадувати про лінію зіткнення, встановлену меморандумом станом на 19 вересня 2014 року.

По-четверте, відновити принцип “спершу безпека” як ключовий для розв’язання ребусу Мінських домовленостей. Досвід тиші на Донбасі, яким демонстративно нехтує Кремль, мав би розвіяти останні ілюзії і серед партнерів, і на Банковій.

По-п’яте, активізувати роботу над ініціативою міжнародної багатонаціональної місії (операції) під мандатом ООН на Донбасі. Як і з “кримською платформою” починати доведеться не з порожнього аркуша. Напрацювання є, включно з ключовими концептуальними підходами до її запуску, кількості та розгортання.

Мінські домовленості цілком можуть стати сценарієм мирного врегулювання на Донбасі, якщо Києву вдасться перехопити ініціативу в неоголошеному інтелектуальному спарингу з Кремлем. Допомогти у цій справі можуть Сполучені Штати, і формат цієї допомоги (хай і на паралельному треку) не так важливий, як скоординованість дій. Навіть якщо така скоординованість буде і поза формальною участю Вашингтону в Нормандському форматі.  

 

Kostiantyn Yelisieiev
Телеграм-канал https://t.me/eliseiskipolya