Угорщина за правління Орбана пробиває нове дно. Те, що Будапешт тривалий час шантажує Київ маніпулятивними заявами на межі фолу на всіляких міжнародних площадках, давно не новина. Як не новиною є й те, що більшість міжнародних партнерів Києва розуміють невиправданість і штучність антиукраїнських претензій Будапешта. Розуміють вони й те, що нинішній Будапешт є дуже складним партнером, який до того ж не перший рік поспіль б’є рекорди в сповзанні від належного рівня демократичних стандартів. Це відзначають не лише в Брюсселі, а й у Вашингтоні, а також ключові правозахисні міжнародні організації, вказуючи на те, що свобода медіа та висловлення, повага до верховенства права належать до засадничих цінностей, що, власне, і відрізняють здорові демократичні суспільства від авторитарних. Однак, схоже, цього Будапешту було замало.
Як лідер правлячої в Угорщині партії «Фідес», Орбан «знайшов» собі нових опонентів, тепер на рівні Європейської народної партії, до політичної сім’ї якої очолювана ним партія й належить. Замість того, щоби почути виправдані претензії щодо стагнації демократії в Угорщині, він вдався до спроби шантажу по відношенню до ЄНП, погрожуючи виходом. Певне, дається взнаки тривалий час потурання нерозсудливості Будапешта (як із боку європейських, так і американських партнерів), якому зійшло з рук як блокування українського файлу, так і спроби заблокувати бюджет ЄС минулого року. Прийшов час повернути Угорщину на рейки розсудливості, й Україна може (має) зіграти одну з ключових ролей у цьому змаганні.
Прикметно, що у своєму листі від 28 лютого 2021 року до глави групи ЄНП у Європарламенті прем’єр-міністр Угорщини Орбан апелює до надзвичайно складної ситуації, у якій нині опинилися всі країни через світову пандемію. «Ці часи закликають до співробітництва, спільних зусиль, толерантності та терпіння», — визнає Орбан. Абсолютно правильний підхід, який чомусь не сприймається ним (і в його оточенні) коли йдеться про розв’язання спірних питань, які існують у діалозі Будапешта з Києвом. Це свідчення подвійних стандартів та явно конфронтаційного шляху діалогу навіть із друзями, який для себе обрав нинішній Будапешт за модель поведінки. Нагадує стиль Кремля, реверансами в бік якого хизується угорський прем’єр (від потреби пом’якшення санкцій та кращих відносин ЄС із РФ до реєстрації російської вакцини в обхід європейської солідарності).
Як би там не було, зарозумілість Угорщини за Орбана триватиме й надалі, до парламентських виборів 2022 року. Схоже, що угорський прем’єр остаточно визначився зі своєю стратегією перемоги на виборах, вважаючи її однозначно виграшною. Водночас, як і будь-яка інша стратегія, ця також потребує підтверджень своєї ефективності. Це означатиме, що агресивність Будапешта в пошуках «своїх маленьких перемог» лише зростатиме. Допустити такої на українському флангу точно не можна.