Select your language. This page will be translated automatically.

Здається, що Банкова вже давно мала б відмовитися від імпровізацій і «сирих» ініціатив у процесі мирного врегулювання. Але новини останніх днів говорять про зворотнє. Миротворчий спам та «поговоріть» не відпускають.

Перше, відеозвернення глави держави, яке дійсно було на часі і мало підбадьорити і консолідувати суспільство, схоже, переслідувало іншу ціль – реалізувати нав’язливу ідею про двосторонню зустріч з Путіним. Не дивно, що Москва скористалася з пасу і виставила ультиматум, позначивши, що шлях до зустрічі – капітуляція України і давши зрозуміти, що ні Донбас, ні Крим вона не збирається обговорювати. Своєю невдалою імпровізацією Київ дав можливість Москві говорити з позицій сили та змінити фокус уваги.

Друге, черговий ультимативний лист Козака з конкретною датою наступних переговорів дипрадників на Донбасі став продовженням методичних зусиль Москви з дискредитації нормандського формату, легітимізації своїх маріонеток і нав’язування прямого діалогу між Києвом та Донецьком/ Луганськом. Він, очевидно, мав би підсилити сигнали Путіна щодо очікувань від Києва. Кремль незмінно нав’язує свій порядок денний і користується з усіх непродуманих кроків Банкової, кількість яких не зменшується.

Третє, Київ забув про відносини з партнерами, а це завжди про довіру, особливо коли йдеться про таку річ, як мирні переговори і посередництво. Публічні заяви про звернення до Ізраїлю про посередництво навряд чи додадуть довіри до відносин з Парижем і Берліном. Неправильною є оцінка і характеру відносин між Тель-Авівом і Москвою, де йдеться не стільки про рівноправність відносин, скільки про прагнення тримати Росію на відстані витягнутої руки через її активну залученість у справи вибухонебезпечного регіону. У таких умовах, наврядчи посередництво Ізраїлю посилить позиції нашої держави. Там і раніше ввічливо відмовлялися.

Четверте, ключі від мирного врегулювання і надалі перебувають у Москві, водночас це не означає, що шлях до цієї мети є прямолінійним. Апелювати до Кремля без підтримки (і попередження) міжнародних партнерів веде до миру на умовах капітуляції, адже саме це в Кремлі готові продати Києву у будь-якій точці чи то Донбасу, чи на контактній лінії, чи будь-де, та однозначно у Москві.

П’яте, активність Банкової щодо двосторонніх переговорів з Кремлем виглядає нав’язливою ідею президента Зеленського. Хочеться вірити, що після зверхньої пропозиції зустрічі у Москві, яку дозволив собі Путін, та ще й вимог поступок у питаннях мови, церкви, боротьби з пропагандою та російським економічним впливом, на Банковій заспокояться і припиняти шукати мир в очах Путіна. Правда, тепер повернути ситуацію на кілька кроків назад, відновити позиції Києва, буде складно.

Через безсистемність дій Банкової, відсутність єдиної продуманої стратегії, гонитва за красивими фішечками знову призвело до просідання позицій України в переговорному процесі та примари капітуляції.  

 

Kostiantyn Yelisieiev
Телеграм-канал https://t.me/eliseiskipolya