Select your language. This page will be translated automatically.

Тиждень, що минає, у відносинах між Брюсселем та Москвою запам’ятається двома подіями – візитом Високого представника ЄС Борреля до РФ і його звітом перед Європарламентом про результати, а також «лавровськими коментарями» навздогін очільнику європейської дипломатії. У той час як Борреля піддавали жорсткій критиці і в Брюсселі, і в провідних європейських медіа, Москва підливала олію у вогонь їдкими коментарями про готовність «розірвати відносини з ЄС». Занадто скоординовано російська пропагандистська машина включилася у нав’язування враження, що Кремль прагне продовжувати підвищувати ставки, а свої відносини з Об’єднаною Європою в Москві готові обнулити.

Як розуміти “погрози Лаврова” і скільки в них справжньої готовності до розриву відносин з Брюсселем? Відповідь очевидна – близько нуля. Тим більше, якщо взяти до уваги обсяги торговельного обороту РФ з країнами ЄС за минулий рік – 38,5% від загального обсягу. ЄС і далі залишається для РФ найбільшим торговельним партнером. Відтак, йдеться не більше, ніж про традиційний російський блеф. Адже у Кремлі дуже люблять свою слабкість ховати за удаваною силою. Грати на нервах партнерів. Проте, цього разу до блефу додався неочікуваний інгредієнт – переляк від того, що цього разу блеф може не спрацювати. Тому і включилися рупори російської пропаганди нагадувати Брюсселю про те, що все нібито серйозно.

Що ж сталося насправді?

По-перше, у Москві банально перелякалися, зрозумівши, що зробили помилку, яка може дорого коштувати. У битві за Навального, кремлівські стратеги прорахувалися і на якийсь час забули, що у Білому домі президентом вже є Джозеф Байден, який чітко і конкретно наголосив, що візьметься за відбудову трансатлантичної єдності і солідарності. Передусім, йдеться і про зв’язки з ЄС, які не до кінця знищив Трамп. За цих умов відштовхнути Об’єднану Європу – стратегічний прорахунок для РФ. Брюссель об’єктивно шукатиме підтримку у зв’язці з Вашингтоном.

По-друге, російська сторона цілком розуміє серйозність ситуації навколо перспективи зміцнення західних санкцій проти РФ. Інтелектуальні рамки креативності Кремля не дозволили знайти інших інструментів впливу на ЄС, ніж “погрози розривом”. За російським задумом, ці погрози мають змусити європейську сторону переглянути гірші сценарії і зупинитися десь посередині. А скоординований публічний галас у політичних, пропагандистських та експертних колах має на меті мобілізувати прихильників Росії в європейських країнах, її п’яту колону, показуючи, що настав «час Ч» і треба розставити крапки над «і» щодо російського питання на Заході.

По-третє, Кремлю болить перспектива світової маргіналізації, про яку чомусь задумалися лише після атак у бік Борреля та європейської дипломатії. Російська економіка – у глибокій кризі через західні санкції, яка приховується виключно силами «потьомкінських дєрєвєнь» та радянської пропаганди. Відтак, лише натяк Заходу на нові економічні санкції вже кидає в жах Кремль і змушує йти ва-банк. Мабуть, дається взнаки згадка про те, як президент Обама колись називав Росію «бензоколонкою», а її економіку «розірваною на шматки». Якщо забули, Байден нагадає.

У Москві прагнуть перезапустити мантру із запрошенням до змістовних переговорів нового очільника Білого дому про нові принципи світоустрою. Саме тому, певне, і воскресла ідея Гельсінкського саміту США-Росія, яку днями озвучено вустами фінського зовнішньополітичного відомства. Невже, у Москві і справжі сподіваються, що «щаслива карта» Гельсінкі з Байденом спрацює, як і з Трампом?

Що це означає для України? Висновок один: перед Києвом відкривається «вікно можливостей» на фоні очевидних стратегічних прорахунків Кремля. Саме час для більшої наполегливості та амбітності як на полі бою нормандських і мінських перемовин, так і у відносинах з нашими західними партнерами. Найкраща санкція проти РФ, а надто після Борреля, – це публічний недвозначний сигнал про перспективи членства України в ЄС та НАТО.  

 

Kostiantyn Yelisieiev
Телеграм-канал https://t.me/eliseiskipolya