Select your language. This page will be translated automatically.

Телефонний контакт між главами Білого дому і Банкової став наслідком скоріше стратегічного безпекового контексту, аніж виявом класичного сценарію налагодження двостороннього діалогу та персональних стосунків. Як такий, цей дзвінок, до проведення якого готувалися заздалегідь, вже є сигналом Києву і, передусім, першій особі держави, про те, що і подальший розвиток цих відносин буде далеким від класичного. А тому, хоча контакт між першими особами і відбувся, відстань між Банковою і Білим домом ще не скоротилася. Обумовленість і критична вимогливість зберігаються.

Тепер про висновки:

1- Ініціативним дзвінком на Банкову президент США Джо Байден вказав на те, що у цьому “танго на двох” головним буде Вашингтон і він визначатиме порядок денний діалогу. Демонстративно пропущено етап знайомства і прийняття особистих привітань з нагоди перемоги на виборах і одразу перейдено до справ. Глава Білого дому, ніби, дає чітко зрозуміти, що «нічого особистого, лише справи».

2- Токсичність контактів з Україною залишається важливим маркером для відносин найвищого рівня між Києвом і Вашингтоном. Цей елемент не зник з порядку денного і якнайскоріше зняти його в інтересах двох сторін буде чи не найголовнішим завданням. Києву не варто вдаватися до таких авантюр, як перевірка автентичності голосу Байдена на сумнозвісних “плівках Деркача”. Якщо на Банковій серйозно ставляться до боротьби з прокремлівською п’ятою колоною, то цей епізод не мав би тяжіти над українсько-американськими відносинами, немов “рояль в кущах”.

3- Підкреслено сухе (на відміну від пафосної ейфорії на Банковій) інформування Білим домом про телефонний контакт з президентом Зеленським. Воно немов під копірку склеєне з попередніх повідомлень розмов Блінкена і Салівана з українськими візаві, що вказує на далеку від “приголомшливої розмови” як намагаються її піарити з Банкової. Звертає на себе увагу, що тексти прес-повідомлень значно різняться між собою, як за акцентами, так і за сигналами. Знаю з власного досвіду, що було б добре такі документи узгоджувати і робити сигнали максимально тотожними.

4- Збереження дистанції вказує на те, що Байден подзвонив не стільки Володимиру Зеленському особисто, а президенту України за посадою – керівнику країни, яку він добре знає, і який представляє 40-мільйонну націю. Показово, що американська сторона не включила до свого прес-релізу, чи було запрошення Зеленського до Білого дому, ані реакцію на запрошення українського президента відвідати Київ. Це свідчить, що Байден триматиме Зеленського на відстані «витягнутої руки» і будуватиме персональні стосунки залежно від виконання главою нашої держави обіцянок. Відтепер Зеленський має розуміти, що всі його реформаторські зусилля всередині країни будуть ретельно оцінюватися Вашингтоном і імітація чи відосики тут не сприйматимуться.

5- Президент США Джо Байден подзвонив Зеленському, а сигнал також направив Путіну. Сигнал про те, що за Україною стоїть трансатлантична єдність і солідарність. Погано, що фактично телефонний контакт спровокував Путін, але добре що вигодонабувачем тут виступає Київ.

Як підсумок зазначимо: перший контакт відбувся, але справжнє знайомство ще попереду. Це серйозний виклик для Зеленського і його оточення. Наступним кроком, до якого варто прагнути, мав би стати візит до Білого дому і рукостискання з лідером США. І це далеко не лише про спільне фото. Це про справжню довіру на найвищому рівні, за результатами чого і можна буде зробити висновок про демократичний розвиток держави без «гри на публіку».

На Банковій мали б серйозно сприйняти те, що однією розмовою Байден окреслив широку палітру критичних питань, на розв’язання яких все ще очікують у Вашингтоні. Відтепер Києву не робитимуть поблажки, але і не дадуть збитися з демократичного шляху та курсу на європейську і євроатлантичну інтеграцію.  

 

Kostiantyn Yelisieiev
Телеграм-канал https://t.me/eliseiskipolya