Select your language. This page will be translated automatically.

Останнім часом побільшало сигналів від Банкової до Грушевського щодо неминучого міжнародного успіху “кримської платформи” та саміту її імені. Озвучуються запрошені, в тому числі Росія. Називаються дати – спочатку травень, тепер серпень. Презентуються нові формати.
Залишимо за дужками питання про те, наскільки проробленими за класичними дипломатичними канонами є ці кроки. Хочеться вірити, що перед тим, як на рівні Банкової було озвучено 23 серпня, то про це міжнародні партнери почули не із засобів масової інформації. А, принаймні, ядро ключових учасників погодилося приїхати в Київ у цей день на достойному рівні.

Питання це далеко не риторичне, адже до таких партнерів точно належать і Сполучені Штати, новообраний президент яких ще не встиг зайти в Овальний кабінет, а вже отримає часові ультимативні рамки з Києва. Так і інші партнери, які, можливо, і подумували приїхати до Києва на ювілей незалежності, тепер поставлені перед фактом дводенного візиту тим більше в розпал літніх відпусток у світі (цей фактор не можна зневажати). А це, за дипломатичним досвідом, безперечно, позначиться і на представницькому рівні заходів.

Вимушені визнати, що сумнівів у проробленості кримської ініціативи більш, ніж достатньо. Їх додалося і за результатами зустрічі Зеленського з новим головою ОБСЄ Анн Лінде в Києві. Коли міжнародні партнери кажуть, що хочуть отримати більше інформації про цю ініціативу, ініціаторам саміту слід щонайменше серйозно задуматися, якщо не активізуватися. В іншому разі складається стійке враження, що йдеться не про справжні зусилля зі звільнення української території, а про якусь піар акцію.

Однак, навіть попри це, залишається ще одна річ, без якої ані вже анонсований саміт, ані сама “кримська платформа” не спрацюють – це стратегія звільнення Криму від російської окупації та реінтеграції кримського півострова. Про це дипломатія Зеленського далі мовчить, хоч і давно обіцяла представити. Сумнівів у тому, що свою відстань цього шляху будинок на Михайлівській подолав, немає. Очевидно бракує додаткового імпульсу, залучення всіх зацікавлених та справжнього патронажу глави держави.

Будемо сподіватися, що бодай на етапі підготовки до київського саміту “кримської платформи” світ побачить давно анонсовану стратегію. Тепер цього потребують не лише в Україні, а й наші міжнародні партнери. Можливо тоді припиниться і “феєрверк імпровізацій”, як от ініціатива створення “кримської платформи” на площадці ПАРЄ. Чому не в ОБСЄ або ООН? А робота зі звільнення кримського півострову від російської окупації стане більш системною, продуманою і далекоглядною.

 

Костянтин Єлісєєв
Телеграм-канал https://t.me/eliseiskipolya