Select your language. This page will be translated automatically.

Засідання Ради Безпеки ООН на тему виконання Мінських домовленостей могло б стати кроком вперед на шляху протидії триваючій агресії Росії в Україні. А те, що переважна більшість країн у нинішньому складі РБ демонструють стриману позицію до питань Донбасу і Криму, якщо взагалі не голосують на боці РФ, мало б змусити Київ активізувати свої дипломатичні зусилля. На жаль, не сталося ані першого, ані другого, тоді як саме засідання практично перетворилося на бенефіс російських наративів, передусім у частині пріоритету просування політичним треком врегулювання, тобто очікуваних поступок з боку Києва.

Тепер про висновки:
Російська сторона не здивувала – почули традиційний набір кліше. З однієї сторони, наче добре, в росіян криза жанру, але з іншої, це вияв традиційного підходу російської дипломатії – продавлювати свою версію події, а на це треба зважати, щоб не прокинутися одного дня в іншій реальності. Водночас новим елементом стало обвинувачення РФ в бік партнерів України, зокрема Німеччини і Франції, як “співучасників злочину на Донбасі”.
Здивувала Україна, яка мала б краще підготуватися до парирування добре відомих російських тез. Розраховувати, що партнери і так знають правду, недостатньо. Від України очікували не лише звітування про проведену роботу, але й бачення як виходити з нинішньої безвиході.
– Засідання продемонструвало, що Києву не вийде триматися серединки і пропетляти. Світова увага дрейфує у бік нових викликів, як протидія пандемії коронавірусу чи змінам клімату, чи проблема Навального, а про біль українського протистояння з РФ поступово забувають. Тенденція далека від виграшної.
Партнерів також збиває невизначеність самого Києва, який у пошуках своєї гри, схоже, заблукав між трьома соснами. З однієї сторони заявляє про майже зрив режиму припинення вогню, а з іншої остерігається зайняти більш наступальну позицію, закликавши до більшого тиску на Росію, в тому числі санкційного. Водночас, сьогодні Європарламент ухвалює резолюцію, яка пропонує конкретні кроки – від розгортання місії ООН на Донбасі до посилення санкцій ЄС. Активізація снайперської війни на Донбасі мала б стати для світу кращим доказом гібридності поведінки Кремля.
– Позитивним слід вважати згадку представником США під час засідання інціативи Києва про започаткування “кримської платформи” та готовність її підтримувати. Це важливий маркер для перспектив подальшого руху та забезпечення належної уваги до цієї ініціативи з боку інших запрошених. Головне не зупинятися.
Добре мати такого союзника як німецький постпред, який може поділитися власним досвідом участі у переговорному процесі і додати ваги українським тезам. Водночас Києву потрібно демонструвати такий же, якщо не вищий рівень підготовки. Помилковим для представника України є називати окупаційні російські війська “незаконними збройними формуваннями”, як і взагалі не згадувати про вимогу їх виведення з території нашої держави та важливість відновлення контролю над неконтрольованою ділянкою кордону.

З позитивного слід відзначити, що Київ може і далі опиратися на своїх традиційних партнерів із західного демократичного табору. Це засвідчила тверда підтримка з боку давніх партнерів України, передусім США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Естонії. Всі вони знайшли і правильні слова, і можливість детально та емоційно нагадати світові, що на Донбасі не внутрішній конфлікт, а справжня гібридна агресія Росії. Що всі негативні наслідки – і економічні, і гуманітарні, і безпекові – спричинені російським агресором, який не хоче визнавати, що є стороною конфлікту. Що саме російська сторона несе відповідальність за прогрес на шляху мирного врегулювання.

 

Костянтин Єлісєєв
Телеграм-канал https://t.me/eliseiskipolya