Перспективи вакцинації в Україні – це не лише про медицину і охорону здоров’я. І не лише про національну безпеку. Це також про місце нинішньої України серед пріоритетів світу і чи вдалося українській владі розширити коло друзів, готових підтримати нас у скрутну хвилину.
Наразі найбільш очевидна відповідь “скоріш ні, аніж так”. Молдова, президента якої буквально днями приймав в Києві президент Зеленський, про вакцинацію говорить не теоретично і не з позицій процентної ефективності закупленої (або ще ні) вакцини, а конкретними термінами і часовими рамками. І відбувається це тому, що Кишинів зміг використати свої дружні контакти і підтримку партнерів та отримати вакцину. Як змогли і інші країни. А Україна, виходить, не змогла.
Чому?
Цілком очевидним є те, що дипломатії Зеленського забракло одразу за кількома якостями.
По-перше, професіоналізму. Україні пощастило не бути у першій хвилі пандемії. Часу для розробки вдумливої стратегії було більш, ніж достатньо. Невже ставка була на те, що нашу державу коронавірусна інфекція “помилує”? А якщо ні, то всі у світі лише й думатимуть, як врятувати Україну. Це непрофесійно. А з горизонту сьогоднішнього дня дуже недолуго лунають бравади Зеленського про «майстрів спорту з боротьби з коронавірусом».
По-друге, наполегливості. Мало прийняти рішення, треба вміти його забезпечити. Якби таке ставлення було у перші дні російської агресії проти України у 2014 році, то Україна була б не лише без зброї, а й без найнеобхіднішого. Невже здатність прагнення до мети також впала жертвою коронавірусу і популізму? Представники та адвокати влади розводили руками і виправдовувались, що, мовляв, на вакцину поки можуть розраховувати лише багаті країни, або країни Групи Семи, або члени ЄС. Аж ось вакцинуються вже в Албанії та Молдові, а наша влада все розводить руками і шукає чергові виправдовувальні, але безглузді аргументи.
По-третє, стратегічного бачення. Короткозорість і “сценаризування на день”, схоже, так і залишиться визначальною ознакою Зе-дипломатії. Це не лише небезпечно для кращих інтересів держави. Це часто вводить в оману друзів України, які б і хотіли допомогти, але захищати Україну більше, ніж захищаємо ми себе, нас не будуть. Такий цей світ.