Про пропозицію маріонеток Кремля звільнити заручників

Кремль надсилає команді Зеленського “чорну мітку”. Неприємний присмак після зустрічі дипломатичних радників у Берліні і напередодні наступної – в онлайні.

Нова історія навколо заручників – очевидний гібридний демарш, і не слід шукати цій провркації інших пояснень. Москва розпочинає розігрувати свою краплену карту, активувавши чинник Медведчука, і пробуючи залучити «російських агентів впливу» для тиску на владу Зеленського.

Однак ця гра – не стільки на пониження рейтингу чинної влади. І не лише на підтримку проросійської п’ятої колони, яка останнім часом отримує нові й нові реверанси від Москви. Гра ця стосується також дискредитації міжнародних зусиль з врегулювання на Донбасі, адже “гібридним звільнення заручників” Кремль вчергове вказує лише на одну перспективу врегулювання – прямий діалог Києва з його маріонетками на Донбасі.

Напередодні зустрічі дипрадників 22 січня не треба виключати нових інформаційних вкидів і провокацій.

Набір інструментів у руках Росії відомий:
⁃ контрольований режим тиші на Донбасі;
⁃ організація візитів окремих українських політиків до Москви і photo opportunity з Путіним (до речі, чомусь до сих пір немає реакції Києва на очевидні акти зради);
⁃ обіцянки майже безкоштовного газу і чудодійної вакцини;
⁃ і звичайно кредити.

Мета також зрозуміла – підштовхнути Зеленського до нових поступок, поспішних і непродуманих кроків, продемонструвавши “потенціал російського впливу” на його рейтинг. Погана новина, про яку ми попереджали давно.

До цього додалося й обрання проросійського кандидата у Німеччині на посаду глави ХДС, що робить його провідним кандидатом на заміну Меркель після виборів 26 вересня.
Проте, попри всю складність ситуації, в української сторони все ще є в наявності достатній набір інструментів, щоб зробити Україну успішною і зміцнити стійкість до російських атак, включаючи інформаційних:
⁃ припинити формувати надмірні очікування щодо миру на Донбасі, не шукати в очах Путіна бажання домовлятися – треба діяти виключно з позицій національних інтересів України і не дивитися на рейтинги;
⁃ проводити реальні внутрішні реформи, а не імітувати цей процес, щоб не допускати провалів, як це мало місце з тарифами, чи боротьбою з корупцією, не змушувати наших міжнародних партнерів сумніватися у розсудливості української влади;
⁃ не шантажувати партнерів російською вакциною, а проводити системну роботу для забезпечення вакцинування українських громадян перевіреними препаратами;
⁃ взятися за реальну європейську і євроатлантичну інтеграцію та максимально чітко і твердо артикулювати цей стратегічний пріоритет держави;
⁃ здійснити дієві кроки для зміцнення інформаційної безпеки України, в тому числі давно обіцяне наведення порядку з рупорами Кремля в Україні, максимально підтримувати українське мовлення, незалежно від партійних уподобань на Банковій;
⁃ сприяти зміцненню і міжнародному визнанню Православної церкви України;
⁃ припинити шукати ворогів в Україні серед проукраїнських політичних сил, і впроваджувати стратегію об’єднання, а не розбрату;
⁃ і головне не вестися на російські провокації.

Цього року навколо України, передусім на європейській площадці, складаються не найкращі умови для просування українського інтересу у протидії російській агресії. Змінити цю данність можна завдяки проактивній, професійній і дієвій дипломатії: це коли телефонна трубка першої особи буквально горить від спілкування з партнерами, коли наші проблеми не вирішуються без нас, коли голос Києва на зовні є єдиним і скоординованим, а українські аргументи – твердими, впевненими і непереборними.