Про ЄС, НАТО та рішучість Зеленського

На фоні візиту президента Грузії до Брюсселя для просування ініціативи Тбілісі щодо подання заявки на членство в ЄС у 2024 році та отримання ближчим часом Плану дій щодо членства Грузії в НАТО викликає глибоке розчарування невизначена та пасивна позиція президента Зеленського. Здавалося б, у Сполучених Штатах новий президент і перед Києвом відкриваються нові можливості, про які раніше можна було лише мріяти. Натомість, продовжуємо спостерігати як Україна знову втрачає лідерство в регіональній євроінтеграційній та євроатлантичній політиці.
Глава держави ховається за загальними словами і ухиляється від рішучих кроків.

І навпаки, незважаючи на активні дії та ініціативність урядової команди у питаннях секторальної інтеграції, деструктивні дії ближчого оточення Зеленського проти антикорупційної інфраструктури, підігравання олігархічним колам та відкат у цілій низці реформ стримують інтеграційну швидкість нашої держави.

Про несерйозність Банкової щодо відносин з Альянсом свідчить і тривала відсутність Посла України при НАТО.
Не зустрівся Зеленський з Генсеком НАТО і під час візиту до Брюсселя на Саміт Україна-ЄС у жовтні минулого року.
А коли останній раз «перший телефон» дзвонив до штаб-квартири НАТО?

Ба більше, мовчання Зеленського щодо заявки на членство в ЄС та Плану дій щодо членства в НАТО можуть породити підозру про готовність Банкової залишити ці козирі для торгу з росіянами про «ілюзорний мир» та нові торговельно-економічні відносини з Москвою, про які мріють наближені до влади олігархи.

Суспільство має бути дуже пильним до дій (як і бездіяльності) Зеленського та його оточення, бо свідома пасивність з конкретних стратегічних рішень щодо членства в ЄС та НАТО є індикатором справжніх намірів нинішньої влади.