Про зустріч дипрадників у Берліні: післямова

Мовчання Банкової – красномовна характеристика результативності для України берлінської зустрічі дипрадників нормандської четвірки.

Коли одні інсайди стверджують, що атмосфера дискусії була конструктивнішою, ніж раніше, а джерела Банкової рекламують українські пропозиції як «золотий міст» для Путіна, в суспільстві може виникнути побоювання, що Кремль отримав від Києва цікаві пропозиції, над якими варто кілька днів подумати.

І якщо українська команда не хоче розставити крапки над «і» і розказати суспільству про хід своїх думок, виникає логічне запитання про зміст і масштаб поступок з боку Києва російському агресору.

Керівництво держави має тверезо оцінювати інтереси та стратегічний задум Кремля:
⁃ Росія має повернути контроль над Україною і політичний, і економічний;
⁃ Донбас для Кремля – це інструмент впливу та контролю над Україною, засіб для послаблення позицій нашої держави; перетворення її на державу, що не відбулася (failed state);
⁃ включення Донбасу в Україну на російських умовах – це право вето в руках Москви на розвиток нашої держави та свободу зовнішньополітичного вибору.

На жаль, команда президента своєю стратегічною короткозорістю та незграбними діями лише підігрує Москві:
⁃ напади на антикорупційні органи – підрив довіри з боку західних союзників;
⁃ половинчасті кроки щодо реформ – пробуксовування європейської та євроатлантичної інтеграції;
⁃ переслідування опозиції – провокування внутрішньої нестабільності та репресій.

Якщо ключі від миру на Донбасі знаходяться в руках Москви; то ключі від перетворення України на успішну державу, її інтеграцію до демократичного світу – в руках українського керівництва.

І, схоже, Москва хоче вигідно для себе помінятись цими ключами.