Шанс уникнути російського сценарію на Донбасі?

Загострення політичної ситуації у Вірменії засвідчило, що тут не обійшлося без руки Москви, для якої ні жодні обіцянки, ані гарантії не мають значення. Ані Будапештські, ані Стамбульські, ані Мадридські, ані Мінські. Кремлівські гарантії діють рівно стільки, скільки цього потребують інтереси підготовки до нової агресії. Глибинна причина цього криється у тому, що російська найкраща інвестиція – це не інвестиція у мир і добросусідство. Це обов’язково інвестиція в конфронтацію, в диверсію, зрештою – у зміцнення і розширення сферу свого впливу. Саме цей сценарій сьогодні розгортається на території Вірменії.

Для нас обнадійлива новина полягає в тому, що боротьба України з російською гібридною агресією і її внутрішніми впливами має визначальні відмінності. Тому є надія, що “донбаський кейс” таки має шанс уникнути російських сценаріїв за прикладами Придністров’я, Нагірного Карабаху, Абхазії та Південної Осетії.

Перша з цих відмінностей – відома: міжнародні санкції проти Росії. Саме цей елемент міжнародної єдності і солідарності з Україною відбив більші російські апетити щодо України, і далі надає можливість стримувати Кремль. Жоден з інших заморожених конфліктів по периметру Росії не може похизуватися цим залізним інструментом протидії Москві. Сьогодні санкції проти Росії здаються справою звичайною, ніби так завжди і було, але це далеко не так. Лише завдячуючи скоординованій дипломатичній активності України після початку російської агресії вдалося переломити світову логіку і майже непереборне боягузтво сваритися з “російським ведмедем”.

Друга відмінність – потенційна: миротворча присутність. Станом на сьогодні, а надто після військових авантюр в азербайждано-вірменському протистоянні осені минулого року, “донбаський кейс” залишається єдиним, де (ще) не присутні російські “миротворці”. Там, де вони з’являються, гібридні впливи на ситуацію лише зростають. І “справа Пашиняна” – одна з таких. Мало відрубати енергетичні чи інформаційні щупальця Кремля, які давно є своєрідними “гібридними зеленими чоловічками” Москви. Треба недопустити “зелених гібридних миротворців” на своїй території.

Важливо пам’ятати: якщо санкції – це інструмент стримування Кремля, то миротворча присутність під егідою ООН – це інструмент створення безпекових умов для миру на Донбасі. Це також гарантія недопущення розвитку донбаського врегулювання за сценарієм Кремля та убезпечення від появи на тимчасово окупованій території Донбасу “російських миротворців”. Адже згідно з встановленими принципами миротворчості ООН виключається участь Росії у такій операції. Навіть сама міжнародна дискусія на тему розміщення миротворців ООН на окупованій частині Донбасу, розпочату з 2015 року, яку підтримала Німеччина (закріплено в коаліційній урядовій угоді), Франція, США, Європарламент, ключові міжнародні експерти, і якої чомусь так сильно цурається дипломатія Зеленського, створила б атмосферу стримування для Кремля. Тим більше що і починати цю дискусію доведеться не з чистого аркуша – досі актуальною залишається спільно узгоджена з партнерами (ФРН, Франція, США) за координації Спецпредставника США Курта Волкера концепція мандату такої миротворчої операції.