Select your language. This page will be translated automatically.

Вже завтра, 20 січня, світ уважно спостерігатиме за кожним словом, яке скаже (або не скаже) президент США Джо Байден у своїй інавгураційній промові. Безперечно, її левова частка буде об’єктивно адресована внутрішньо-американській аудиторії. Занадто емоційною була остання виборча кампанія в США, а обидва кандидати отримали рекордну підтримку. Вирівняти баланс тепер відповідальність новообраного президента США.

Не менше уваги буде приділено і геополітичним та стратегічним питанням – від трансатлантичних зв’язків, відносин з партнерами і союзниками до змін клімату, світових торговельних відносин та викликів миру, стабільності і безпеці Вільного Світу. У цих питаннях так само потрібно відновити і солідарність, і передбачуваність по обидва береги Атлантики. Своєю увагою ці питання Джо Байден точно обійти не зможе.

А ось щодо питання України інтрига залишається. Якщо в інавгураційній промові 46-го президента США знайдеться місце для сигналу нашій державі, то відбудеться це завдяки тривалій кулуарній роботі тих небайдужих, для кого здоров’я відносин між Україною та США завжди залишалося у пріоритетах. Банкова у цій справі навіть під ногами не плуталася. Водночас жодних сумнівів у тому, що там не забаряться записати слова Джо Байдена про Україну в “перелік своїх перемог”.

Треба визнати, що у відносинах з Вашингтоном дипломатія Зеленського перебуває у відвертій патовій ситуації, яку сама собі і створила. Відсутність контактів високого рівня з новообраним президентом США протягом 78 днів – це майже вирок. Як і вироком є рішення Банкової найняти собі по допомогу послуги лобістів у Вашингтоні. Крок хоча і звичайний, але для українських реалій – викривальний. Визначивши перед ними завдання “покращення іміджу України” в США, Офіс на Банковій визнав, що цей імідж є далеким від ідеалу, токсичним. Погана новина для авторів цього креативу в тому, що, попри всі спроби горе-лобістів від Банкової, послуговуватися “задніми дверима” для контактів з Києвом американська сторона не буде.

Схоже, на Банковій так і не зрозуміли, що стоїть за санкціями по відношенню до окремих “слуг народу” та російських агентів впливу в Україні, які стали чи не єдиним сигналом владі Зеленського з Вашингтону за цей час.

Розтлумачимо:

– Вашингтон не буде терпіти токсичних впливів на українську владу з боку окремих бізнес-партнерів. Тим більше тих, хто перебуває під слідством у Сполучених Штатах. Як і впливів, які підказують Банковій шукати ворогів всередині держави, серед політичних опонентів.

– Києву надається шанс серйозно взятися за забезпечення верховенства права в країні і боротьбу з корупцією. Це питання про реформи, згортання чи перегляду яких ніхто терпіти не буде. На кону – сталість європейського та євроатлантичного розвитку української держави.

– В США також натякають на те, що і українська влада вдасться до санкційних обмежень проти рупорів російської пропаганди і дезінформації в Україні, включно з їхніми власниками. Крок далеко не символічний, адже йдеться про національні інтереси держави.

І наостанок: добре, що на Банковій думають про пріоритети відносин зі Сполученими Штатами і як налагодити персональну комунікацію з новим главою Білого дому. Водночас питання не у тому, куди є або нема можливості чи з якої нагоди запросити Джо Байдена в Україну. Питання у тому, чи відбудеться ближчим часом візит президента Зеленського у Вашингтон. А також у тому, чи готова українська сторона забезпечити “сприятливий клімат” для такого візиту і майбутньої зустрічі з президентом США Джо Байденом.

 

Костянтин Єлісєєв
Телеграм-канал https://t.me/eliseiskipolya