Сім висновків після візиту Борреля до Москви

Даремно мріяти, що російська сторона змінить свої давні підходи чи погляд на світ. Він завжди був і залишається егоїстичним і неоімперським. Путінський режим не хоче жити за демократичними правилами чи міжнародним правом. У Кремля є тільки жадоба до влади, нових територій та образу могутності. Будь-які надії на нормальні відносини з Москвою чи «діалог» можливі лише за умови здачі власних інтересів на догоду Кремля.

Тепер про висновки:

Перше, Кремль не буде домовлятися з ЄС. Брюссель він не вважає самостійним гравцем на міжнародній арені. Всі домовленості лише на рівні ядерних держав, читай з Вашингтоном. Звідси і згадка про напівзабуту російську ініціативу про саміт постійних членів РБ ООН.

Друге, Кремль не буде прогинатися під повагу до прав людини, ані демократію. Натомість у Росії готові до «інтелектуального змагання» на тему засадничих цінностей. Пропонують свої, альтернативні. Звідси і нарізка відеоновин для Борреля про те, як на Заході ставляться до демонстрантів.

Третє, Кремль не звільнить Навального. Принципово. Путінський режим сам визначив рамки, і віднині це не стільки про звільнення російського опозиціонера, який наважився кинути виклик системі, а про всю систему і особисту владу Путіна. Звідси й згадки про нібито “політизовані справи” в ЄС, зокрема Іспанії. До честі Мадрида, реакція була швидкою.

Четверте, Кремлю болять останні удари по його пропаганді. Прес-конференція з Боррелем це унаочнила. Лавров рясно сіяв токсичними штампами з відсилкою на приклади Латвії та України. Ключове питання у цій боротьбі полягає у юридичній і судовій бездоганності існуючих і нових кейсів.

П’яте, Кремль не буде партнером Брюсселя у розробці стратегії ЄС щодо Росії. Москві донині як кістка в горлі «принципи Могеріні». Це одночасно і підказка Брюсселю і всім партнерам не здавати визначених “червоних ліній”, а краще доповнити їх новими, наприклад безкомпромісністю у питаннях прав людини та перспективою зміцнення санкцій у разі потреби.

Шосте, Кремль готовий і навіть прагне загострення відносин з Євросоюзом – показова демонстративна цинічна висилка трьох європейських дипломатів тому яскраве підтвердження. Стратегія Кремля добре відома – підняти ставки, загострити ситуацію з перспективою ескалацію і чекати поки опонент «приповзе» з пакетом компромісних пропозицій. ЄС має зрозуміти, що грати у діалог і видумувати нові поступки та шляхи примирення – це шлях «слабака».

Сьоме, настав час для належної відповіді Кремлю з боку Євросоюзу. Відповідь має бути демонстрацією «сили», а не поступок; має бути болючою та змусити вже Путіна та його кліку йти домовлятись. Зупинка Північного потоку -2, фінансові санкції проти оточення Путіна та самого Путіна, російських пропагандистських медіа ресурсів в Європі. А головне і найболючіше для російських неоімперських планів – дати перспективу і розпочати переговори про членство з Україною, Молдовою, Грузією. Рішучі кроки Євросоюзу щодо інтеграції ключових для відродження Російської імперії країн – це крах Путіна, його ідеології та майбутнього.