Стратегія інтеграції чи “піар” на темі ЄС та НАТО?

Попри конституційний припис з вимогою забезпечення руху України до членства в ЄС (а також НАТО), ця тема не часто виринала у робочому графіку президента Зеленського. Радше йшлося про публічні сигнали як данину євроінтеграційній традиції проукраїнського політика, а не справжнє переконання. Так було до 18 лютого, коли на Банковій несподівано не вирішили провести нараду під головуванням Зеленського щодо стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції, а також напрямків зовнішньої політики. Так буде і після, адже спокою ця подія не додала, а ось сумнівів додалося.

Що знов не так?

– По-перше, спонтанність зовнішньополітичної наради під головуванням президента Зеленського. Про це свідчить відсутність грунтовних рішень за її результатами. Як і жодних посилань на рішення після грудневої наради керівників закордонних дипломатичних установ України. Якщо і скликати чергове обговорення на тему зовнішньої політики та “відволікати” Главу держави, то для оцінок зробленого та розсудливих коректив для всієї дипломатичної служби.

– По-друге, “сценарний перелік” питань для обговорення з президентом України. Безперечно, теми інтеграції України до ЄС та НАТО, протидії російській агресії, відновлення територіальної цілісності, внеску України у світову безпеку належать до ключових для вітчизняної дипломатії. Водночас буквально три місяці тому Зеленський акцентував на іншому – вакцинації, іноземних інвестиціях, бюджетній допомозі з боку наших партнерів, в тому числі макрофінансової допомоги Євросоюзу. Хіба не ці напрями визначалися чи не найпріоритетнішими у діяльності наших послів?

– По-третє, відсутність у порядку денному наради тем, які турбують європейських друзів України – прогрес на шляху реформ. Жодного слова про зміцнення верховенства права та забезпечення незалежної і ефективної роботи антикорупційних органів з метою гарантування широкої довіри та підтримки громадськості у боротьбі з корупцією, важливість проведення всеосяжної судової реформи. Очікування партнерів консолідовано викладено в спільному прес-релізі за результатами засідання Ради асоціації Україна-ЄС, яке буквально минулого тижня відбулося в Брюсселі.

Це, звісно, не вичерпний перелік спостережень, які змушують і надалі сумніватися у справжній стратегії Банкової щодо ЄС і НАТО. Але й цих достатньо для того, щоб запідозрити, що Зеленським більше рухало прагнення відібрати свою долю позитивної аури від успішного візиту глави Уряду України до Брюсселя та Ради асоціації і спробувати утвердити себе в публічній площині як головного промоутера євроінтеграційного та євроатлантичного порядку денного держави. За цією логікою Президент тепер має невідкладно шукати вихід на Генерального секретаря НАТО Столтенберга, щоб компенсувати свою публічну неувагу до питання надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО. Тим паче коли прем’єр зустрічається з послами держав-членів ЄС і дає вичерпні відповіді на всі питання актуального порядку денного реформ, а міністр фінансів брифінгує послів Сімки, Глава держави кладе на стіл пакет судової реформи, яка вщент критикується міжнародними партнерами, та ветує відновлення конкурсів на державну службу.

Час розвіяти сумніви є. До візиту в Україну президента Європейської Ради Шарля Мішеля на початку березня. Хочеться вірити, що йдеться про серйозність уваги на Банковій до теми інтеграції України з ЄС та НАТО, а не банальну піар-спробу президента Зеленського перехопити інтеграційний порядок денний України з рук тих, хто його намагається ефективно рухати.