“Тиша під контролем Кремля” чи “ширма безпорадності”?

Здавалося б, не існує жодних логічних підстав для того, щоб не називати ворога ворогом, а відсутність сталого режиму припинення вогню на Донбасі триваючими бойовими діями. Для переважної більшості як залучених в переговорний процес, так і експертів є очевидним, що існуюча на фронті протистояння з проросійськими силами на Донбасі ситуація зазнала суттєвих змін. А визнання спеціального представника України в ТКГ Леоніда Кравчука про справжні бойові дії мало б розвіяти останні ілюзії на Банковій, як і змусити повідомити міжнародних партнерів про відсутність доброї волі Кремля до мирного врегулювання.

Разом з тим, одна підстава вже ж існує, яка і змушує президента Зеленського продовжувати грати у “режим припинення вогню”. І підстава ця – відсутність будь-якого іншого прогресу у мирному врегулюванні на Донбасі. Навіть перспектив такого прогресу. Фактично Банкова опинилася у заручниках ситуації, яку сама собі й створила. Кремлю слід було лише вчасно підіграти наративу Зеленського про “просто припинити стріляти”, і заразом підвісити на гачок “гібридної тиші” одразу всіх учасників мирних перемовин. Так і сталося.

А тим часом, режим припинення вогню дедалі більше перетворюється не лише на “тишу під контролем Кремля”, а й на “ширму безпорадності”, за якою знайшли місце сховати свої інтереси всі:
– і міжнародні партнери, які не будуть захищати українську сторону більше, ніж захищає себе сама Україна, і це об’єктивно та цілком зрозуміло, адже Київ і сам на всі боки прославляє відсутність протистояння на фронті;
– і російський агресор, для якого ритуальні закликання Києва про 200 днів удаваного перемир’я становлять зручну можливість грати в контрольовану тишу на Донбасі, снайперськими пострілами нагадуючи про свої вимоги;
– і українська влада, для якої припинення вогню перетворилося на своєрідний фетиш на межі сліпого поклоніння навіть попри те, що його чудодійна сила вже давно не рятує українських воїнів на передовій. Лише з початку року загинули 13 осіб.

Шанс змінити ситуацію на користь України є. 19 лютого відбудеться засідання Ради національної безпеки і оборони, скликане за президентської ініціативи. Добра нагода повернутися до ініціативи розгортання міжнародної місії ООН. Відбудеться нарада РНБО в акурат перед обговоренням Генеральною Асамблеєю ситуаціі на окупованих територіях України. Добра нагода для представлення украінської ініціативи. Таке право в України є, тим більше що відповідна робота вже була проведена у 2015-2019 роках спільно з Німеччиною, Францією та США. Існує навіть спільна узгоджена концепція можливої миротворчої операції, підготовку якої координував Курт Волкер. На минулому тижні цю ініціативу підтримано і в резолюції Європейського парламенту, а відтак йдеться про потенційну солідарність з нею і всього ЄС. Бери і працюй.

Найбільш болючими для Кремля, а відтак найбільш дієвими для захисту українських інтересів завжди були міжнародна єдність і солідарність, а не “ширма безпорадності”. А також перспектива міжнародної присутності на Донбасі, а не “тиша під контролем Кремля”. Все інше для російського агресора – демонстрація слабкості та запрошення до нових агресивних дій як на лінії зіткнення, так і всередині України.