Select your language. This page will be translated automatically.

Останні два місяці всі уважно спостерігали за перебігом подій у переговорах України з МВФ щодо першого перегляду програми stand-by. Високопосадовці України з разу в раз повторювали про успішність перемовин і позитивну динаміку. Всі зберігали обережний оптимізм та надію на досягнення домовленостей, незважаючи на те, що не розголошувались жодні деталі перемовин з української сторони. МВФ був дуже обережний у висловлюваннях, а термін роботи місії продовжувався та тривав більше місяця, наче представники МВФ давали шанс та час на виправлення ситуації.

Але дива не сталося. Домовленості про виділення Україні чергового траншу не досягнуті. Українська сторона не знайшла в собі сил та політичної волі до вирішення проблемних питань. Неможливо було не помічати, що українська сторона мало що реально робить для успіху. Згадаємо передумови отримання траншу, що на постійній основі порушуються МВФ:
– незалежність НБУ та посилення його управління;
– проведення ефективної антикорупційної політики;
– завершення кейсу Приватбанку.

До цих трьох основних зауважень Україна своїми діями примудрилася додати ще декілька пунктів, і деякі з них навіть у період роботи місії! Використання коштів COVID-фонду, обмеження державою цін на енергоринку, бюджетні плани на 2022 рік – це неповний список проблемних питань, які тепер також потребують вирішення.

Таким чином, станом на сьогодні, українська сторона вже безнадійно відстає від графіку програми stand-by, адже перегляди програми мали відбутися ще 1 вересня та 1 грудня минулого року. За їх результатами Україна і мала отримати два транши по $700 млн. Тепер зрозуміло чому в січні місяці почали з’являтися повідомлення про можливу пролонгацію дії програми.

Але чи продовження терміну чи то місії МВФ, чи то всієї програми допомоги якось впливає на вирішення проблемних питань? Взагалі виникає питання, а чи зможе Україна опанувати себе і дійсно зробити кроки, необхідні для отримання фінансування для розвитку? Чи взагалі керівництво держави налаштовано на проведення реформ, що при їх успішній реалізації ведуть до процвітання держави та власне відходу від співпраці з МВФ у якості реципієнта, про що гучно мріють українські високопосадовці? Адже програма stand-by це не лише про гроші, це більше про зміни, що потрібні самій державі для того, щоби вона розвивалась та зростала.

Так, фактична відмова МВФ від надання Україні коштів зараз – це погана новина. Але світ не зупиниться. Просто інвестори, яких українська влада так несамовито намагається залучити, отримали сигнал про те, що корупція в державі процвітає і поки що влада не налаштована вирішувати це питання.
У США через місію МВФ почули, що поки що доля кейсу Приватбанку так і залишається невирішеною, незважаючи на американські справи проти його колишнього власника, а це значить, що Адміністрація Байдена буде більш вимоглива до України. В ЄС також почули сигнал МВФ і двічі подумають над другим траншем макрофінансової допомоги для України у розмірі 600 млн євро, хай би яким успішним не був урядовий десант до Брюсселя цього тижня. Будемо сподіватися, що головним винуватцем за цей очевидний пасаж не зроблять українську дипломатію, якій Банкова ставить то завдання здобути по 100 тисяч вакцин, то кілька мільйонів інвестицій, то допомогу для бюджету.

А тим часом цей рік є фінансово складним для українського бюджету через значні виплати по борговим зобов’язанням. До того ж пандемія коронавірусу триває і першочерговим завданням наразі є проведення вакцинації населення, на що в державі не вистачає коштів і ми змушені брати кредити на ліки. Звичайно є обережні прогнози щодо економічного зростання. Але будемо чесні, якщо воно і буде зафіксовано, то завдяки низькій базі порівняння і тому, що минулий рік пішов «у мінус». Завершення місії МВФ з формулюванням «дискусії продовжуються» більше схоже на «нічого не робиться і ми не можемо цьому зарадити».

 

Костянтин Єлісєєв
Телеграм-канал https://t.me/eliseiskipolya